Історія розвитку пожежної охорони області

        Наприкінці 70-х років 19 століття на озброєнні Житомирської пожежної команди було 46 коней, 16 рукавів, 7 труб, 6 драбин, 14 діжок, 30 відер, 12 багрів, 38 сокир. Є вперше в архівних документах про влаштування пожежної частини в містах Волинської губернії за 1877-1881 рр. ми знаходимо дані про існування пожежної команди в Новоград-Волинському повіті та необхідних підручних засобів пожежегасіння у м. Овручі (без наявності брандмейстера, робочих, коней та грошового утримання).
 

        Життя житомирських пожежників було надзвичайно важким. Заробітна платня становила 12 крб. Трудовий день починався в 5 годин ранку і тривав 15-16 годин. Змінного одягу не було і часто, повернувшись з пожежі в мокрому одязі, вогнеборці знову виїжджали гасити вогонь. Жили пожежники в переповненій сирій казармі, в антисанітарних умовах. Тільки один раз на тиждень їм дозволялось відлучитись на 3 години з території команди, щоб помитись в бані.
 

        За найменшу провину жорстоко карали: по 12 годин доводилося нести вахту на каланчі з ранцем за плечима вагою 12-16 кг. Пожежники виконували різноманітні брудні роботи: чистили вулиці від сміття та снігу, виловлювали бродячих собак та кішок, прибирали у дворі губернатора, збирали трупи.
В таких умовах жили пожежники.
 

Так, наприклад, Житомирській поліцмейстер своїм проханням від 19 квітня 1883 р. писав голові страхового товариства його імператорської Величності князю ЛЬВОВУ:
 

" Милостивыйгосударь! "

Принимая на себязаботуупорядочитьЖитомирскуюпожарнуюкоманду,довести до возможностиборьбу с большими пожарами и входя в положениеслужащих в онной и в состояниегородскихфинансов, я прихожу к убеждению, что в данномслучае на помощь городу должны прийти страховыеобщества, интересыкоторых часто с опасностью для жизниохраняютслужащиепожарнойкоманды. Для существующегоштатаплатят по 12 руб. в месяцкаждому, платить больше и датьимодежду город не может. Отсюдаявляетсявопрос, какможноустроить свою жизнь, хотябы при казарменномположении на 12 рублей. Пожарный служитель и разбитый, и в этойсамойодежде, голодный, ожидаетновой тревоги, так какдолженбыть готов явится на зов и вступить в борьбу с огнем для пользы другого. Иметьдругуюсменуодежды, иметьгорячую пищу и чай на получаемые 12 руб. буквально не возможно. Такоекрайненеприглядноеположениеслужащихневольнонаводит на мысль, , кто же пойдет на такуюработу? Само собойразумеется, здоровыйработник и знающийхотябыкакое-нибудь ремесло не пойдет, поневолеприходитсядовольствоваться людьми недостаточноразвитыми не толькофизически, но и умственно.
Надеюсь, чтоВы, милостивыйгосударь, войдете в положениеслужащих в пожарнойкоманде, согласитесь с моими доводами и, сознавая всю пользу для страховыхобществ от организациипожарных команд людьми способнымиисходатайствуете от управленияуполномочившего Вас страхового обществапособие на улучшениебытаслужащих в Житомирскойпожарнойкоманде.

С почтениемимею честь быть Вашим, милостивыйгосударь, покорным слугою."
 

        Найбільша пожежа в Житомирській області трапилася в 1881 році. За 15 хв. в цирку м.Бердичева загинув 301 чоловік. Більшість пожеж у Волинській губернії, центром якої був Житомир, виникала внаслідок густої забудови міст і сіл виключно з легкозаймистих будівельних матеріалів. Найменше загорання будинку з дерева, покритого соломою, миттєво перекидалось на сусідню солом'яну стріху.

        В 1888 році в Житомирському повіті було зареєстровано 26 пожеж у міській та 132 пожежі у сільській місцевості, якими знищено відповідно 17 та 445 побудов. Збитки склали: у містах - 240 805 крб., селах - 452 901 крб.

        В 1889 році в м. Житомирі формується два пожежних відділення із вільнонайманих робітників.

мал.1

Перше відділення знаходилось на базі розформованих полкових команд ( до 1895 р.). В 1895 році було закінчено будівництво приміщення пожежного депо по вул. Базарній (нині вул. 1-го травня, 33-г). Будівля - дерев'яна, одноповерхова зі спостережливою вежею(мал.1). мал.2мал.3

 Друге пожежне відділення було розташоване між вул. Єлларіонівською ( вул.Котовського) і Пташиним базаром (вул. Театральна)(мал.2). В 1924 р. в зв'язку з непридатністю будівлі друге відділення влилось в перше по вул. Базарній. Нині тут розташовується СДПЧ-2 по охороні Корольовського району м.Житомира та пожежно-технічна виставка.(мал.3)

мал.4

У 1906 році створюється добровільна пожежна команда, яка розташовувалась на Мальованці. (мал.4) На базі цієї команди в 1926 році було організовано другу пожежну команду м.Житомира ( на цьому місці нині знаходиться головне  управління МНС ВУкраїни в Житомирській області , та добровільне пожежне товариство) (мал.5).

мал.5

Першим брандмейстером м.Житомира був Золотаревич, а після нього до 1924 року - Осипов, Каторжинський, Ляпидевський. В ті часи одним із визначних місць Житомира була пожежна каланча із сигнальними флагштоками, що піднімалися над нею. Десятиліття каланча була найвищою точкою міста, звідки проглядалися не тільки околиці, але й села, що знаходились поблизу. Зверху несли цілодобове чергування пожежні спостерігачі, які подавали сигнал про пожежу. мал.6
 

    В червні 1975 року було закінчено будівництво пожежного депо по вул. Михайловградській, тут організовується самостійна воєнізована пожежна частина N 1(мал.6). А на базі професійної пожежної частини N 3 формується воєнізована пожежна частина N 3.

 

Джерела інформації / копії /:
- Газета "Волынскиегубернскиеведомости" N25 , 28 марта 1873 г.;
- архівні документи:" Устройствопожарной части за 1877-1881 гг."
- лист Житомирського поліцмейстера голові страхового товариства князю Львову від 19 квітня 1893 року;
- Лист житомирського пожежного товариства " В Житомирскоегородскоеобществовзаимного от огнястрахованияимущества" N 36 14 березня 1907 року;
- " Памятная книга ВолынскойГубернии за 1891 год. Раздел 3-й ст.43-51";