На Житомирщині збирали ртуть

Не вперше житомирські рятувальники МНС співпрацюють з правоохоронцями. Так, і 21-го лютого повідомлення про вилив ртуті у приватному будинку до оперативно-диспетчерської служби „01” надійшло від чергового одного з райвідділів Житомирського УМВС. Як з’ясувалося, в одній з родин сімейна сварка набула такого розмаху, що 54-річний голова родини, не впоровшись з жінкою та сином помстився їм… розбивши колбу з ртуттю. Звідки колба в домі – пояснити ніхто не зміг. Начебто, колись, 20 років тому, її приніс дід, зараз вже померлий. Де він взяв отруту, для яких цілей остається загадкою.       На місці пригоди фахівці МНС виявили „рідкий метал” у кімнаті на підлозі. Диван, саме в якому довгі роки зберігалася „бомба уповільненої дії”, і якій був забрудненим найбільше, на вимогу міліціянтів ще до приїзду рятувальників був винесений на двір.

За допомогою спеціальних інструментів: груші та піпеток – зібрано майже 150 грамів отрути, проведена демеркурізація – хімічна нейтралізація агресивного елемента -    приміщення та меблів. Ртуть вилучено та передано в управління з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Житомирської міської ради для подальшого вирішення питання утилізації.  

Пройшов майже тиждень, коли 29 лютого правоохоронцям знову знадобилася допомога фахівців МНС по вилученню ртуті. У смт. Гришківці Бердичівського району  працівники міліції при проведенні огляду житлового будинку 40-річної громадянки К. виявили близько 20 кг ртуті в різній скляній тарі. Для чого знадобилася вона в такій кількості не зрозуміло, але не розкриваючи оперативних таємниць, стражі закону дали зрозуміти, що потрапили до цієї домівки не випадково.

10 березня надійшло повідомлення з Коростеня про те, що рятувальники на приватному подвір’ї знову збирали „рідкий метал”. 56-річний господар випадково розбив 0,33-літрову пляшку з ртуттю. На місці пенсіонер відмовився пояснювати де взяв та куди ніс «хімічну бомбу». Сказав тільки, що ртуть у нього вже років десять. Турботу про з’ясування подробиць цієї справи взяли на себе правоохоронці.

За радянських часів загального дефіциту народні умільці за допомогою ртуті робили теле- та радіоантени. Кажуть, добрі були пристрої. Матеріал «діставали» на підприємствах ті, хто мав з ним справу. Тим кому «не повезло» працювати з ртуттю, покупали або обмінювали на іншу дефіцитну сировину. «Бізнес» процвітав, поки ринок не заповнили супутникові «тарілки» та «кабельники». Метал, розлитий по банкам та пляшкам, пішов у «НЗ». Запас нашим громадянам ніколи не заважав. Своєрідні «бомби уповільненої дії» зберігаються і зараз у родинах. Чекають свого часу, коли будуть використані, як засіб погрози або помсти. Чи ще гірше, знайдені допитливими дітьми, які обов’язково «перевірять» метал на смак та запах.

Можна дивуватися тому, з якою наполегливістю наші співгромадяни шукають собі неприємностей. Напевно, вони знають про небезпеку для здоров’я ртуті та її випарів. Може не знають ЯКА це загроза? Як це серйозно? Вона вбиває швидко та невідворотньо!

Пора оголосити «ртутне роззброєння»! Підключити лікарів-токсикологів, шкільних педагогів зо для роз’яснювальної роботи.  Задіяти телебачення та радіо для попередження паселення. Організувати пункти прийому ртуті. Може, мабуть, за гроші.

Проблема є. Її треба вирішити.                

Сергій Уланов

   Житомирська область